Вішлист до Арсеналу. Частина 3: худліт гамузом

Коли я тільки-но спланувала свої розлогі вішлистові дописи – була впевнена, що тих вішлистів буде 4: дитячо-підліткове, нехудожнє, художнє реалістичне та художнє спекулятивне. Аж ні. Щиро радію тому, що у нас все активніше видають фантастику та фентезі, але майже все з під-арсенального асортименту українських видавництв – то мій кричущий неформат: у більшості випадків давно прочитане та дуже “чоловіче” читання. Нє, “Скандинавську міфологію” я рано чи пізно собі куплю, але з трьох з половиною книжок гарний список не складеш. Тому сирітки потрапляють у загальний худло-перелік. Він, до речі, на диво короткий – це результат свідомого самобичування. Бо вирішила тут собі виписати лише ті книжки, що я їх абсолютно точно захочу купити й прочитати протягом найближчих місяців. А то боротися з наслідками багаторічних цундоку-закупів уже навіть мораторій на бук-шопінг не в змозі.

Після старанного й болісного викреслювання у списку лишилися:

  • книжка моєї мрії – українська номінація. Я не знала, що нею буде саме “Земля загублених“, але на нову прозову книжку Катерини Калитко я чекала неповні десять років – власне, відколи прочитала “М.істерію“. Дочекалася (і купила).

zemlja_zahublenyh_0

  • книжка моєї мрії – перекладена номінація. Альєнде українською я пропустити не можу. Якщо колись пропущу – нагадайте мені “цей твіт” (цього разу не оминула точно, книжку вже маю).

ФІНАЛ_коханець_4

Читати далі

Вішлист до Арсеналу. Частина друга: дрібка нехудожнього

Якщо ділити мої великі книжкові вішлисти за жанрами/напрямками, то найпростіше укладати ті, де йтиметься про нонфікшен. По-перше – нехудожнього я майже не читаю. По-друге (і це насправді головне) – нехудожнього я майже не читаю з тієї простої причини, що цікаве мені нехудожнє у нас майже не видають. Культурологічний наукпоп, історія повсякденності та історія речей, та кулінарія, що виходить за межі збірок рецептів, попсове та концептуально-прикольне літературознавство, біографії цікавих та відомих жінок – і вся ця радість жіночого авторства… Малувато у нас такого, малувато!

Та під цей арсенал трішки назбиралося. Причому тут є профеміністичні проекти, що особливо радує.

Одна з найочікуваніших книжок року – це, поза будь-який сумнів, оцей історичний проект під редакцією Оксани Кісь. Власне, тут достатньо двох слів “жінки” та “модернізація”, і моє серце завойоване навіки. До Арсеналу було б незле прочитати закинуту минулого року книжку Сьюзі Стейнбах, яка писала плюс-мінус про оце, але на англійському матеріалі, але тут жеж про Україну! КСД несподівано потішив.

zhinky

Мастхев номер два – “узагальнююча” книжка Тамари Марценюк за мотивами її лекційного курсу. Тут дякуємо Основам.

2-3

Мастхев номер три – спроба Анастасії Мельниченко переробити спільний болючий досвід, що вилився у відомий флешмоб, на лікнеп-застереження для підлітків. Чи дякувати в цьому випадку Фоліо – ще не знаю, за обкладинку точно не варто, бо це якийсь провал на рівні концепту.

neboyus

Ну і далі царює ВСЛ

Читати далі

Вішлист до Арсеналу. Частина перша: дитяче й підліткове

До Книжкового Арсеналу лишається ще місяць, але від уже озвучених анонсів паморочиться в голові. Тому я сумлінно посапала попередні вішлисти на предмет вже купленого-подарованого, підчитала трохи запаси та свіжі надбання (і героїчно вийшла майже на те, з чого починався цей рік – ДН був дуже плідним) і готова до жадібних пароксизмів. Укладаючи попередній “передарсенальний” вішлист, я чомусь була впевнена, що потенційно цікавих книжок стане на ще один пост. Але ні, як все увіпхати в один запис – вийде щось дуже негарне та майже нечитоме.  То вирішила трохи розподілити мрії між різними кошиками. Сьогодні поділюся захцянками з дитячо-підліткового асортименту. Але далі обов’язково буде!

У дитячому сегменті панують книжки, на які приємно дивитися.

По-перше, книжка-картинка про Фріду Кало.

17903895_1482028438536663_3450220384402738474_n

По-друге, добірка “мишачих” книжок (є у мене маленька мрія – колекціонувати ілюстровані книжки про гризунів та деяких комахоїдів, але поки що реалізувати її не вдалося).

Ну і дрібка класики, що непрямим шляхом подарувала російській мові слово “краснолюд”.

img218_1_43

Читати далі

Весняні сюрпризи для схудлого вішлиста

Святковий сезон суттєво спорожнив мої традиційні вішлисти – тож час їх поповнити! Ні-ні, це в мені не жадібність говорить, а радше педагогічна розважливість. Бо якщо, поки я ділюся новісінькими мріями, мене схопить-таки за горло жаба, завжди можна скоса подивитися на крісло, де відпочиває стосик у півтора десятки непрочитаних книжок, кожна з яких живе у мене не більше місяця. Піднесення і розхолодження в одному флаконі – де це доволі дивне відчуття. Зате дієве! Проте українські видавці цьогоріч так завзято радують, що на Арсенал доведеться йти з возиком із супермаркету.

Симпатичних, прикольних, класних, зрештою – фантастичних анонсів нападало стільки, що навіть не знаю, в якому порядку їх подавати. Мабуть, почну з найпрекраснішого. Видавництво Старого Лева пообіцяло нам “Літню книжку“. “Доросла” Туве Янсон, чудовий текст, обкладинка Оксани Були – та це просто якась втілена мрія.

litnia_knygka_0

Ще одна несподіванка від ВСЛ – Амелі Нотомб. Звісно, “Подив і тремтіння” в російському перекладі вже давно стоїть у шафі… Але ось тут може спрацювати обкладинка. Хоча іноді вона здається аж надто ліричною як на доволі напружений текст.

podyv_i_tremtinnja_0

Читати далі

Сезон Do-Want. Перший вішлист 2017-го

(

Чомусь звістка про те, що Книжковий арсенал цьогоріч буде травневим, створила хибне враження в одній конкретній голові: я вирішила, що до середини весни з визбируванням пунктів до вішлистів можна почекати. Але реальність виявилася не настільки жорстокою – окрім шалено прекрасних анонсів українські видавці вже встигли порадувати деякими новинками та ось-ось-новинками. І я навіть встигла дещо з них бігцем купити. Тому краще вже зробити кілька випусків та розпланувати все гарненько, аніж потім тинятися Арсеналом з кілометровим списком майже незнайомих книжок.

Помітну частину першого вішлисту 2017-го року забронювала ддля себе дитячо-підліткова література – включно з класикою. Наприкінці 2016-го Знання видрукувало Джин Вебстер. І це знову “Фух, добре, що не встигла прочитати англійською!”. “Довгоногий дядечко” має трішки моторошну анотацію, але, кажуть, головне в цій книжці не спірної етичності любовна лінія, а опис дівочого життя.

webster-ukr_tvnvuyh_med

А ще вони анонсували Едіт Несбіт, але поки “Діти залізниці” доїдуть до крамниць, порадію за інший анонс тієї ж чудової британської казкарки. НК-Богдан обіцяють “Фенікс і килим” – продовження пригод п’ятірки сестер-братів з “П’ятеро дітей та ельф“.

e16ec885e5aa7ec007ed2312faa9edfe

Ну, і близько не аж така класика, але книжка дуже й дуже відома. Школа взялася за Керстін Ґір і “Рубінову книгу” – перший том романтичної підліткової саги про переміщення у часі – вже, здається, можна купити.

20d180d183d0b1d196d0bdd0bed0b2d0b020d0bad0bdd0b8d0b3d0b0203d0b4-800x400

А ще не можу оминути увагою чергову повість Анджели Нанетті. Дякую, ВСЛ, з виданнями італійської дитячої літератури у нас негусто (уже маю книжку).

cholovik_jakuj_vuroshchuvav_komety_0

А що з не-дитячого?

Читати далі

За два тижні до Різдва. Останній вішлист 2016 року

Від Форуму, до якого я завзято збирала відомості про новинки, минуло вже майже три місяці. Гадаю, вже час формулювати новий вішлист. Тим паче, що він буде чесним вішлистом. По-перше, свята вже на порозі, а кращий подарунок – це книжка. По-друге, у мене все одне рецидив мораторію на купівлю паперових книжок, тому тут я сама собі не конкурентка.

Вішлист цього разу вийшов якимсь аж надто строкатим. І в жанровому сенсі, і навіть в… часовому? Адже тут є книжки, які вийшли до Форуму, а я їх просто не помітила. Але також частина видань – це лише анонси, в кращому випадку відкриті до передзамовлення. Проте традиційно – хочу все.

Ну, от наприклад, хочу тепла, а тепло останнім часом у мене асоціюється з фільмами/серіалами/книжками про Африку. Одна така книжка має ось-ось вийти – роман на документальній основі, присвяченій доньці місіонерів фермерів, якій закортіло літати (ура, Санта приніс книжку! – а тут пост про неї).

b43c62ba_a696_11e6_981f_005056004a1d_b730a127_a697_11e6_981f_005056004a1d-resize1

Схоже, африканська тема Нашому формату добре зайшла. Але не лише вона. Видавництво вперто торує шлях до вузького кола моїх фаворитів – тобто таких, що найкраще потурають моїм трохи екзотичним смакам. Останній рік пройшов під знаком: “А що сталося, що НФ видає стільки цікавезного жіночого фікшену?”. Не знаю, хто добирає ці проекти, але цим людям треба відправляти вітальні листівки. Чого це мене так розпирає? Селесте Інґ виходить українською!

3f37e9eb_b588_11e6_94ff_005056004a1d_583aeba4_b58c_11e6_94ff_005056004a1d-resize1

Несказане” – це з тих випадків, коли я переконую себе, що ось-ось прочитаю цю книжку англійською, бо якжеж можна таке не прочитати (і йду читати щось фентезійне). А тепер і гострої необхідності нема. Фух. (Не втрималася, передзамовила, і навіть мораторій на закупівлі не завадив – пост про книжку)

Читати далі

Нові горизонти: оновлені формати Барбі на практиці (та в картинках)

(Спонтанний пост-славослов’я про чужі маркетингові стратегії)

Сьогодні я розпаковувала свою першу барбі з нестандартною фігурою і подумала: йой, але ж мені дуже подобається те, що протягом останніх двох років започаткували та продовжують робити маттелівці! Нагадаю коротенько:

  • вони урізноманітнили етнічний склад базових ігрових лінійок. Уже багато років, з глибоких вісімдесятих, в майже кожній великій компанії ляльок були різні подружки Барбі – чорна, латиноамериканка, азіатка, але не обов’язково одночасно. Цього принципу Маттел чемно дотримувався десятиліттями, але нещодавно щось десь прорвало, і з минулого року отаких диверсифікованих ляльок стало значно більше – і одразу великим гуртом. Для цього дизайнери постирали порох з молдів (типів обличчя), які давно вже не використовувалися, запустили в ігрову лінійку ті, що вважалися переважно колекційними, плюс до всього – наробили нових і то дуже класних (про початок цієї кампанії я якось писала);
  • поціновувачам шарнірів вони виписали тих шарнірів із запасом. По-перше, створили лінійку Made to Move (22 шарніри – гнучкість, наближена до БЖД і багатьом ігровим лялькам до того незнайома). По-друге, почали випускати більше напівшарнірних чи шарнірних колекційних ляльок (тут вже думки любителів розійшлися, особливо, коли ошарнірили сілкстоун – одну із найдорожчих ліній, які робляться з особливого “порцелянового” пластику і раніше були ляльками-статуетками, в яких нічого не гнулося).
  • а ще взимку в базову лінійку ігрових ляльок Fashionistas на додачу до original дизайнери Маттел виписали tall, petite та curvy – і про це писала ще з анонсів.
  • ну й нарешті нудотна епоха рожево-бузкового, здається, відходить, що не може не радувати.

Стільки новацій протягом фактично півтора років трохи лякали – здавалося, що така радість ненадовго. Але переглядаючи анонси на наступний рік, я помітила, що ніхто наразі не зупиняється – навпаки, варіацій використання свіжих маркетингових надбань стає більше. А це означає, що більшає цікавих ляльок – і вони готові повоювати з думкою “Та ті барбі всі однакові!”.

Під катом трохи тенденцій-анонсів з картинками.

Читати далі

Низький старт. Форумний вішлист номер два

Уфф, радісно (це збоченне почуття, але разом з тим) констатую, що фінальний вішлистовий акорд під Форум у порівнянні з базовим виходить коротким (що не може не тішити гаманець). А оскільки цієї осені Львів мені таки не світить, то можна спокійно виписати собі останні позиції та почати планувати поетапні книжкові закупи аж до квітня. Тож без чого, скоріше за все, не обійтися?

Без фентезійного янґ-адалту. Дивовижа, але в Україні видають порівняно свіжу книжку! Не дуже люблю “партійники”, але відгуки на Лі Бардуґо непогані. Судячи з усього,  претендує на роль одного з провідних видавців модного-підліткового-перекладеного. Не можу не схвалити цей чудовий намір (уже є ця книжка).

shistka_230h320

А, до речі, про підліткове та спекулятивне, але ближче географічно. Матимемо ще одну міжавторську антологію – ну як повз таке пройти? (і цю вже маюонде відгук)

kniga-zaboron-1_230h320

Далі трохи всякого.

Читати далі

У Форумному режимі. Вішлист номер раз

(вд

Український книжковий ринок цьогоріч так “животіє”, що в голові паморочиться. Наївна я гадала, що найбільшою проблемою було дотягти торби з Арсеналу. А тут під Форум стільки всього обіцяють, що як заганяти все в один пост – він вийде непристойно і незручно довгим. Тому вирішила зараз викласти одну частину (на додачу до попередньої версії середини літа) і сподіватися, що за неповний місяць на ще один списочок назбирається.

Почну із тих новинок від Видавництва Старого Лева, що не встигли потрапити у липневий випуск (тим паче, що кільком з тих книжок я вже бурхливо раділа у Фейсбучику).

Найочікуваніша для мене перекладна новинка – це історична Елізабет Ґілберт. З якого боку не подивися – ідеально моя тема: дев’ятнадцяте (значною мірою) століття, жінка-вчена – чого ще треба для читацького щастя? (Щастя є, пост про цю книжку – також)

pohodzenia_vsih_rechej_0

Дивовижа, але для риторичних питань іноді знаходяться відповіді. Для повного щастя ще потрібна нова книжка Тані Малярчук! (І це купила)

zabutia_0

Читати далі

Книжкове літо. Черговий вішлист

(уже маю книжку)

Я все ще не купую книжки (одненька англійською – не рахується), і це не дає спати спокійно. Не в останнє тому, що видавничий маркетинг починає прокидатися перед Форумом. Тому на цей раз список бажаних книжок буде помітно довшим. Бо можна ж хоч помріяти!

Здається, цьогоріч українські видавниці наново навчать мене перечитувати книжки. Онде лежать на полиці подаровані “Зелені помідори” та комубуківська “Місіс Делловей” і ще кілька улюблених творів тільки анонсували. Наприклад, Видавництво Старого Лева відкрило для себе Трейсі Шевальє. Починають з найвідомішого (завдячуючи екранізації) її твору, але нехай так. (Ніби й не перечитую книжки, а тут не втрималася і купила)

divchyna_z_perlynoju_0_0

Також є в них трохи цікавого дитячо-підліткового. Про педагогічні експерименти, як варіант.

boroshniani_nemovliata_0

Або про переживання дитиною горя (уже майже маю, просто ще не отримала).

z_lubovju_obri_0

Читати далі

Чи є життя після Арсеналу? Куций вішлист на кінець травня

Відповідь на головне питання цього дня мене цікавить вже давно. З Форумом видавців простіше. По-перше, новинок так багато, що не завжди встигаєш за всіма під час ключової події (КА – молодці, але аж такі молодці вони, як на мої книжкові смаки, цьогоріч уперше). По-друге, невдовзі по Форумам приходять святкові сезони, і хоча вони в нас не настільки масштабні з ринкової точки зору, як на Заході, але хвиля _приємних_ новинок дається взнаки. Арсеналам щастить менше: здається, багатьох видавців спокушає можливість після весняного вибуху піти на “канікули”, збираючи сили під середину вересня. Воно все логічно, але влітку теж хочеться читати нові книжки. А їх буде обмаль.

Не дуже наполегливий, але постійний моніторинг доводить, що під кінець травня потроху оговтуються хіба що мейджори. Перші по-арсенальні “Чекайте невдовзі” анонсують здебільшого Видавництво Старого Лева (ніц мені цікавого), КМ-Букс (ніц цікавого) ну і ще дехто (але здебільшого в режимі “Буде Форум – буде пісня”). На тлі затишшя справжнім монстром традиційно здається КСД. Передбачувано – у них новий квартал на носі. Ну шо ж, буде сьогодні вішлист майже чисто тобі ксд-шний.

Номер один у списку бажаного передбачуваний, як груднева мандаринка. Давно обіцяна Донна Тартт прямує до українських читачів. Ще трохи, і всі читатимуть “Щигля“. Я, імовірно, також.

38378_57790

Читати далі

Під-Арсенальний вішлист: останні деталі

Книжковий Арсенал цього року буде якимсь дивовижно врожайним, і список покупок готовий придушити мою жабу. Але, аби не заплутатися й не забуте те, що одразу купити не вдасться, продовжую структурувати вішлист.

Неймовірно, але факт – невдовзі після виходу англійською, українською видали… комікс. Жіночого авторства. Про-фем змісту. Скажіть, що й де здохло, щоби можна було аналогічні жертви приносити (маю-маю цю книжечку!).

8317-345x02x

Сара Андерсен українською! До цієї думки ще треба звикнути!

Я все ще не впевнена, чи воно мені треба, але для пам’яті – модна Рейнбоу Ровелл також буде українською (і цю вже отримала! і навіть про неї написала)

8318-345x02x

Читати далі

Книжковий вішлист: вже й Арсенал не за горами

Як завжди, двічі на рік українські видавці заздалегідь радують анонсами. Від останнього вішлиста ніби й минуло небагато часу, але вже є, чого б оце захотіти. А це ж ще не про всі під-арсенальні новинки сповістили. Тому сьогодні трохи про книжки, які вже побачили світ та про першу хвилю майбутніх новинок від деяких видавництв.

Першим пунктом йтиме несподівано привабливий кіт у мішку. В Україні з’явилося маленьке видавництво, готове спеціалізуватися на турецькій літературі. Це круто, і перша ластівка у них має вельми багатообіцяючий вигляд: книжка турецької авторки, сповнена навколокулінарних метафор. А от ціна як для “котиська” трохи негуманна. Ото сидю й думаю: ніби й “моє”, але лячно (уже маю, дякувати Запорізькій книжковій толоці).

201511125343-aslc4b0_perker_sufle_ukrainian_2015

Ще одне нове маленьке видавництво підманює на історію дівочого дорослішання у підрадянській Галичині (уже маю цю книжку – її люб’язно надіслало видавництво, поділилася враженнями тут).

11233257_566677550151843_4818570125881268921_n

Читати далі

Королеви чужих польотів

(Розширений репост з блоґової фейсбук-сторінки – спочатку туди написала, а потім зрозуміла, що шкода буде, як ФБ-стрічка зажує).

Знаю, що нічого не знаю.
Під різдвяний шоп-сезон цього року в США має вийти цікавезна книжка Hidden Figures by Margot Lee Shetterly, за мотивами якої вже приміряються знімати фільм – аби десь так за два роки Оскар не був so white гадаю.

Книжка більшою мірою про живі “комп’ютери” – математиків НАСА, що обчислювали траєкторії польотів – не всіх, звісно, а конкретну групу (проте таку, що працювала над важливими завданнями). Так, ці математики були чорними.
А ще вони були жінками.

Вільний вікі-переказ про роботу зірки цієї групи – Кетрін Джонсон:

“Вона розраховувала траєкторію для польоту Алана Шепарда у 1959 році. Також вона вираховувала вікно для його запуску в межах місії Меркурій у 1961-му. Вона рахувала навігаційні бекапи для астронавтів (на той випадок, якщо відмовить електроніка). У 1962 році, коли для розрахунку польоту Джона Гленна навколо Землі вже використовували комп’ютери, її офіційно скерували на верифікацію машинних розрахунків. У подальшому Джонсон сама працювала з комп’ютерами. (…) Вона розраховувала траєкторію для польоту на Місяць в межах місії Аполон-11 у 1969. (…) У 1970-му Джонсон працювала й на місії Аполон-13. Після того, як місія була достроково перервана, Джонсон прораховувала команди, за якими астронавтів повернули на Землю. Пізніше вона працювала з шатлами, Earth Resources Satellite і навіть над потенційними марсіанськими планами”.

Зараз Кетрін Джонсон 97 років, отака вона.

katherine-johnson

У книжці йтиметься й про героїнь пізніших поколінь – ту ж Крістін Дарден, що працювала вже у 1970-х, але, підозрюю, що історія перших польотів кінематографічніша. Отже головними героїнями фільму, скоріше за все, стануть Кетрін Джонсон, Дороті Вон – очільниця тієї групи, що прийшла працювати в майбутню НАСА ще в сорокових – та Мері Джексон. Перші плітки про каст натякають на золотий стандарт – Октавія Спенсер та Тараджі Хенсон (з обіцянками спробувати покликати ще й Віолу Дейвіс та Опру Вінфрі). Ну, почекаємо – подивимося – цілком собі Оскар-формат виходить.

“Отаке”.

Ну і щоб двічі не ставати, серед програмістів, що відповідали вже за код на Аполоні-11, чільне місце також посідає жінка – Марґарет Гамільтон. Але про неї я чула, і то неодноразово. Цікавими шляхами в маскульт та загальне відоме потрапляють відомості зі спеціалізованих сфер, егеж?

Останній вішлист зимового сезону

Сабж короткий, що той лютий. Але зафіксувати свіжеобіцяне треба, хоча дещо з цих книжок вийде лише в березні. Просто наступний вішлист буде “під Арсенал” – красивий й розлогий, сподіваюся.

Хоча ті сподівання трохи засмутилися. Участь (навіть така куца, як моя) в #bookchallenge_ua змусила нарешті розкрити очі й побачити неприємне: українські видавці мене не люблять 🙂 Основні поклади мого читання складає сучасна перекладна література. Так от: з перекладами книжок, написаних жінками – і то не лише стандартно-мелодраматичних, а цікавого мейнстримного та преміального сегментів (я чемна, я мовчу про цікавезні sf&f останніх десяти-п’ятнадцяти років чи ті ж таки “жіночі” модні скандинавські та британські детективи) – все дуже-дуже сумно. Своєрідним зрізом може попрацювати перелік пропозицій, поданих із надією на державну підтримку за програмою “Українська книга”. Із дитячою парафією там ще все більш чи менш пристойно (“Астролябія” думає видати Беатрис Поттер!), із дорослою – сум і зубожіння. Нє, цікавих проектів вдосталь (переглядаючи те, що запланувало собі “Фоліо”, ледь слиною не вдушилася), але щось воно трохи не те. Збиратиму на пам’ятник тим видавцям, які насміляться видавати українською хоча б Етвуд! Та де там.

Але годі про сумне. Здається, у мене майже з’явилося улюблене маленьке видавництво. Бо “Видавництво Анетти Антоненко” обіцяє одразу дві класні книжки.

Збірку Ісабель Альєнде (уже маю книжечку)…

d0b0d0bbd18cd0b5d0bdd0b4d0b5_d184d0b8d0bdd0b0d0bb

… та чудовий маленький роман Кларісе Ліспектор.

Obkladynka_1.ai

Фух, хоч десь щось зрушило!

Читати далі