Графічна пауза. Персоніфікації йдуть на війну

Здається, перший том Pretty Deadly Келлі Сью ДеКоннік був першим же онгоінг-коміксом, до якого я дісталася у свідомі роки (а було це лише минулої весни, ну то й можна собі уявити, скільки часу витрачено марно). Тоді пригоди Джинні – доньки Смерті – та її друзів і ворогів залишили по собі типові _змішані почуття_: цікава історія, вкорінена в індіанські легенди, дуже незвичні динамічні малюнки Емми Ріос vs певного сюжетного сумбуру і легкого нерозуміння “Отаке все красиве, але навіщо?”. Другий том справляє вже інше враження – там все більшою мірою працює на одну лінію, одну ідею, одну метафору. До того – травматичну для західної масової культури і все ще “ювілейну”. Випуски 6-10 Pretty Deadly показують коміксову, але не менш від того жахливу Першу світову війну.

28333412

Сюжет “Ведмедя” лише скраєчку торкається тих змін, до яких призвела мммм… революція в Царстві Смерті, а до знайомих за першим томом героїв звертається тільки за нагальної потреби. Але дещо лишається вічним – скелетик Кроля продовжує розповідати казки Метелику. Цього разу про Ведмедя, що знищує вулики, бо такою є його природа. У Царстві, де порядкує нова господиня, все спокійно.

pd4

Про людський світ того не скажеш. Десь у звичних для цього коміксу локаціях помирає вже старенька Сара.

pd1

І її останнє бажання – нехай знайомці-Reaper’и – персоніфікації сил та ідей – допоможуть її онукові Сайрусу, що скніє десь у Фландрії.

pd2

Ось про те і весь комікс: про американців, які невідомо що роблять в Європі; про людей, які незрозуміло навіщо вбивають одне одного; про користь боягузтва; про безжальну Війну, що збирає мед молодості… І про Жорстокість та Помсту, Удачу та Невдачу, які рушили рятувати одного хлопчиська.

Золотаво-червоні тони Wild West змінюються неприємно-синіми та чорними “воєнними” відтінками. Картинка на ідею тут працює дуже добре, та й не лише картинка. Попри прискорений темп оповіді, авторки багато уваги приділяють траншейному побуту та спробам міжкультурного порозуміння. У них там і домашні улюбленці є, дуже помічні, до речі.

pd6

Ну, і як годиться, ще є вставна новела – китайська казка про щасливого селянина.

pd10

Ще трохи ілюстрацій.

pd8

pd3

pd7

pd12

Ну і мої улюбленці.

Резюме в трьох словах: криваво, жорстоко, поетично.

Advertisements

3 thoughts on “Графічна пауза. Персоніфікації йдуть на війну

  1. Обожнюю малюнки Емми Ріос! Особливо обкладинки. В неї ще класні шістдесяті та авіація в Captain Marvel (ще й сценарій ДеКоннік та кольори Беллейр, як і в Pretty Deadly).

    Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s