#bookchallenge_ua. Є 150!

Свято-радість-танці! Я подолала встановлену 10 жовтня минулого року межу. Прочитати за (як вийшло) неповні 11 місяців півтори сотні книжок проблему не складало. Бувало й більше, я цьогоріч свідомо притримала темпи. Прочитати 150 книжок, написаних жінками, – ще менша проблема. А от додаткові умови… диявол ховався саме там.

Отже, попри те, що кількісний залік було складено завчасно, з якісним вийшло все набагато гірше. Учора я одним пострілом не лише закрила весь челендж, але й встигла виконати третю додумову. А з першою та головною, тією, що була введена на честь “-ua”, ситуація залишилася катастрофічною.

DSCN0724

Привітаємо осінь!

Книжки, написані жінками – 150/150

Із них:
українською (паперові видання) – 36 (32)/50
англійською – 32/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 25/25

Якими ж були ці останні книжки:

Емма Донох’юЗапечатанное письмо“: майже детективна драма про вікторіанське розлучення та світлий імідж протофеміністок (писала окремо).

Рейнбоу РовеллЕлеанор і Парк“: лірична історія про перше кохання на тлі соціальних проблем та гік-культури вісімдесятих (також є великий пост).

Хоуп Ларсон Chiggers: графічний роман про складнощі “табірної” дружби – в хорошому сенсі слова (про “Кліщиків” є кілька абзаців в огляді літніх коміксів).

Лора МоріартіКомпаньонка“: роман виховання в режимі “Погляд збоку” несподівано перетворюється в щемливу сагу про незвичайну родину (і про нього розповідала).

Петра Дурст-БеннінґДочь стеклодува“: несподіваний любовний роман з емансипаційною проблематикою – розповідає про ділових дівчат кінця 19 сторіччя (є відгук на ГудРідз).

Керрі ҐринвудЛететь выше всех“: міс Фрайні Фішер №2 – про літаки, домашнього тирана і одне викрадення майже за О’Генрі.

Марисса МейерКрасная шапочка“: новизна відчуттів “АААА, кібер-біо-панковий ретелінг казок!”, що лишила по собі її ж “Попелюшка“, трохи вщухла, і ідея вже не так вставляє, а сюжет там… дитиннуватий й надто очевидний.

Наомі Крітцер Cat Pictures Please: невеличке оповідання-лавреат кількох нішевих премій розповідає про те, яким ми можемо на свої голови виростити штучний інтелект, що базується на наших пошукових та соцмережевих запитах, – літературно нічого особливого, але як гостро актуальна сатира – нормально.

Катерина БабкінаШапочка і кит“: знаменита книжка про хлопчика з лейкозом та його вигаданого друга – з ідеями, проблематикою, персонажами та ілюстраціями все дуже круто, а от зі стилістикою самого тексту в мене були невеличкі ритмічні трабли.

Маржан Сатрапі Chicken with Plums: добутова майже-притча в комікс форматі про видатного музиканта, що втратив свій тар і не вважає жоден інший інструмент гідним той замінити.

Крістіна Бейкер КлайнСирітський потяг“: подвійна розповідь про двох сиріт – сучасну та таку, що колись проїхала “сирітським потягом” – місцями надто вже янґ-адалтово, але цікаво.

Нарине АбґарянЗулали“: збірка оповідань, де ті. що про Вірменію – колоритні, яскраві і трагічні, а ті, що Москву – ну… таке, вірю, що реалії впізнавані, але не торкає.

Руту Модан Exit Wounds: графічний роман про те, який вимір може відрости у конфліктів батьків та дітей, коли вони живуть в Ізраїлі.

“Отаке”. Я завинила ще 14 книжок українською. Хочеться вірити, що до 10 жовтня їх прочитаю. Тим більше, що під Форум можна багато чого цікавого прикупити. Як прочитаю – обов’язково відзвітую. Тільки як вчинити: розповісти потім в оцьому фірмовому форматі лише про борги чи про все жіноче, прочитане до моменту істини?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s