Як сховатись від мерця? The Ghost Bride

Черговою книжкою зі списку номінантів на Міфопоетичну премію для мене стала порівняно свіжа (перегони-2014) “Наречена привида“, що я її отримала у подарунок до Різдва. І добре, що отримала, бо це той випадок, коли книжку краще читати паперову – надто вже вона вигадливо зроблена. Але зовнішніми перевагами список плюсів не вичерпується.

12328462_579067558909565_802178894_n

Наприкінці 19 століття в під-англійській Малайї живе собі дівчина з порядної, хоча й зубожілої родини. І живе Лі Лань порівняно щасливим життям, допоки їй, як сніг вулканічний попіл на голову не впала несподівана шлюбна пропозиція. Для гарної 17-річної дівчини з порядної родини сама по собі пропозиція несподіванкою не має бути. Справа в деталях, адже запропонований Лі Лань наречений –  спадкоємець ще поряднішої родини Лім – трішечки… мертвий.

“Шлюби з привидами” для китайської культурної традиції штука екзотична, але не прям так жах жаский. Таким чином можна було уникнути деяких специфічних скандалів, уклавши шлюб постфактум, або ж знайти додаткового спадкоємця чи зайву рабиню невістку в дім, де такої не вистачало. Але у випадку з Лі Лань химерна пропозиція “Здивувались-посміялись-забули” отримала несподіваний розвиток. Нє, те, що її батько, який давно скурив майже все майно та половину мізків разом з опіумом, був би не проти отак вирішити проблему з боргами, ще не головна причина для занепокоєння. Головна – це те, що майбутній наречений унадився ходити до Лі Лань у сни, і в своїх залицяннях є таким наполегливим, що не кожен медіум подужає. Особливо, якщо необережно перебрати із захистом та опинитися поза межами свого тіла – беззахисною та неготовою до складного й жорстко регламентованого буття китайського потойбіччя.

Колорит “Нареченої привида” захоплює одразу. Він трохи по-школярському ретельно розписаний (аж не завжди стає зрозумілим, чому дівчина знічев’я проговорює очевидні для себе речі), але справді є дуже цікавим і цілком автентичним. Сама письменниця – Yangsze Choo – як і її героїня, є “заморською” китаянкою з Малайзії. Щоправда нині вона живе й працює в Штатах, тому це докладне розписування реалій є передбачуваним реверансом в бік американських читачів. Тим не менш, цей роман є хорошим прикладом гарно виписаного міського фентезі на добряче угноєній фольклором та прадавньою демонологією основі. Реальність навколо Лі Лань ускладнюється поступово, але невблаганно: звичайне життя дорогоцінної квіточки, що не має права голосу, коли вирішується її доля; та ж сама реальність, здобрена містикою “Хто б міг подумати, що всі забобони не на рівному місці зійшли?”; магічно-реалістична ірреальність перебування фантома серед живих, до якого Лі Лань змусило прикре передозування; й нарешті вже цілком фентезійний світ китайської Нави, з її складною соціальною структурою та загрозою буддистського Пекла десь за обрієм. І життя кожного “шару” є обґрунтованим, логічним і ілюстрованим безліччю детальок. На Фейсбук-сторінці я вже милувалася тим, як Лі Лань хвилює проблема інфляції ghost money, – ритуальної валюти, якою сумлінні нащадки мають “підгодовувати” предків. Але текст мимохідь торкається багатьох, і то доволі несподіваних аспектів: від механізмів посмертної корупції до роботи “профспілки” няньок.

А поза екзотичною фентезійністю “Наречена” є доволі типовим романом виховання майже звичайної дівчини в доволі незвичних умовах. Як героїня Лі Лань доволі “прозора”, що трохи заважає: навіть серйозні проблеми (наприклад, цілком реальний ризик остаточно загубити контроль над власним тілом) дівчина сприймає так стоїчно, що за неї важко хвилюватися. Але кілька яскравих другорядних образів рятують ситуацію. Та й загалом основна історія, як на мій смак, доволі вдало збалансована, тобто чемно розгладжує ковдру на ліжку, не заважаючи показувати несподівано цікавий світ. А ще тут не дуже бісять складнощі першого кохання – а це великий плюс! Ну й окремі емансипаційні моменти (навіть, якщо вважати її даниною сучасності) щиро тішать. Лі Лань не настільки мері’юшна, аби бути крутою зі старту, та й та “прозорість” – деяка невиразність характеру, про яку я казала вище, – не заважає обережно мотивувати вчинки героїні. І коли Лі Лань приходить до якогось висновку чи змінює думку, їй, здебільшого, віриш.

Being half-dead, despite it drawbacks, had been far more interesting than being constrained to my limited social circle.

Свята правда – у стані напівпрозорості дівоче життя у випадку Лі Лань вигравало новими барвами, і спостерігати за тим було захопливо. Не ризикнула б отак одразу призначати цю книжку в улюблені, але в неї є непогані шанси на перечитування. Ну й характерний момент: коли дізналася, що письменниця працює над другим романом (йєп, “Наречена” – це дебют, тому деякі технічні моменти легше пробачити), я засмутилася, бо поки що це буде не продовженням історії Лі Лань, яка радикально вирішила проблему із надто нав’язливим привидом.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s