Про-жіноча жанрова література. Пола Гоукінз та Елліс Нір

Мені дедалі частіше трапляються досить специфічні книжки, орієнтовані на широке читацьке коло. Читання жінок-авторок, що пишуть про жінок-головних героїнь – це стандартна програма, зрозуміло. І чимала частина цього читання припадає на мейнстрім/жанрову/масову літературу – в цьому також нічого дивного. Але лише нещодавно я збагнула, що в деяких книжках це поєднується в дуже прикольний спосіб. І з’являються ті самі гостросюжетні романи _для всіх_, сюжет яких побудований на проговоренні суто жіночого життєвого досвіду. Тобто жінка-героїня в них вже не “загальнолюдько” й не екзотичне створіння, логіку якого фіг збагнеш. Але водночас такі книжки пручаються спробам загнати їх у гетто “Жіночої прози” з окремими полицями та незрозумілим принципом формування – чи то за статтю авторок, чи то за портретом умовної читачки, чи то за темою чи жанром… Здається, саме так пахне маркетингова #перемога.

Ну і як завжди буває, ходять такі книжки парами. Цього разу до мене прийшли моднючий трилер та готичний янг-адалт – загальновідома “Дівчина у потягу” та “Казки для дівчаток Вайлд“.

У першому випадку я б могла й не звернути увагу на певні особливості, якби мені прямо не вказали: “Подивись-но, як воно розраховано на те, щоб середня англійська читачка знайшла собі щось близьке в героїнях”. Еврика! Так, “Дівчина…” і справді дуже побутовий трилер. Причому в побутовості своїй якийсь майже рідний. Але це той побут, на який звернуть увагу радше читачки, аніж читачі.

Цитуючи написане для ГудРідз:

Дівчина у потягуДівчина у потягу by Paula Hawkins
My rating: 4 of 5 stars

Треба усвідомити очевидне: мене лякають британські трилери. Мене лякають британські соціально-побутові трилери. Мене лякають британські соціально-побутові жіночі трилери. Спочатку Elizabeth is Missing, від якої хотілося сховатися під ковдру, але ковдри не було – було лише крісло в сидячому Хюндаї. А тепер от – “Дівчина у потягу”.

Звісно, якщо намішати _правильний_ коктейль – налякати нескладно. Взяти упізнавані ситуації, дрібні побутові маркери, багатьом (чи я помиляюся?) добре знайомі дзвіночки депресії чи паранойї, а потім додати ще кілька інгредієнтів із радикальнішою дією – ненадійного оповідача, відголоски божевілля, трохи впевненості, що в кожної стіни є вуха та ікла, а рідний дім – ніфіга не твоя фортеця… Взбовтати. Ще раз взбовтати. І ще – коктейль готовий. А зміцнює його це паскудне відчуття непевності між звичним та надзвичайним. У книжці три більш-менш банальні героїні, що живуть свої більш-менш банальні життя – щасливі та нещасливі, але цілком стандартні. Тільки банальність та стандартність не рятує від того, що одного літнього дня світ може тріснути. І життя перетвориться на жахіття так спритно, що й не встигнеш це зафіксувати. оце насправді й страшно. Хіба ні?

Воно й ніби звичний трилер із ненадійним оповідачем, котрий чи то бачив щось, чи то не бачив, а може й взагалі вигадав. От тільки оповідач тут – оповідачка, ненадійна через власний алкоголізм (картина сором’язливо-прихованого жіночого алкоголізму додається), через депресивне напівбожевілля (суто жіноча причина з’їхати дашком додається), яка заздрить чужому ідилічному життю (жіноча версія ідилічного сімейного життя додається).Та й сюжетні домінанти якщо й не універсальні (бо таки жіночі), то дуже поширені – суспільний тиск, зав’язаний на материнство, та домашнє насилля в його найпотаємнішій газлайтинговій формі – емоційного садизму.

Власне увесь сюжет трилеру побудований на навколо-материнських тригерах – бездітність, нещасливе материнство, щасливе, але тривожне, неочікуване, заплановане – всяке різне материнство, а також досить щира розповідь роль жінки-матері, роль жінки, яка не хоче бути матір’ю, або ж віддасть усе, аби нею стати. Соціалка місцями аж пре. Одна героїня міркує над тим, як вписати дитину в життя:

Я чудово усвідомлюю, що немає роботи важливішої за виховання дитини, але вся проблема в тому, що за неї не платять.

Інша – не знає як організувати своє життя без дитини:

Я втрачала та пиячила, пиячила та втрачала. Мені подобалася моя робота, проте карколомної кар’єри я не зробила, а якщо б і зробила, будемо відверті: жінок досі цінують лише за дві речі – за вроду та роль матері. Я не красуня і не можу мати дітей, то що з мене виходить? Нікчема.

А третя… А про третю буде спойлер.

Тож “Дівчину” було цікаво читати як свого роду замальовку з епохи – на повсякденні реалії корисно подивитися збоку. Але книжка і як трилер дійсно цікава. Може, якраз тим, що в ньому немає нічого надзвичайного – лише те, що можна зустріти будь-якої миті.

Друга книжка з цього міні-огляду побудована геть інакше. Елліс Нір навпаки розповідає про максимально надзвичайне. Живе собі дівчинка біля похмурого лісу. Дівчинка фарбує волосся в кислотні кольори, всюди вештається із нікому не відомою збіркою казок та розмовляє з феями. І з привидами. І з русалками. І навіть з однією фурією.

Страшные истории для девочек УайльдСтрашные истории для девочек Уайльд by Allyse Near
My rating: 4 of 5 stars

A weird weird weird book про жіноче.
Про жіноче виховання (коли конче треба прослизнути між загальною реальністю та індивідуальною казкою).
Про жіночу творчість (коли старі й нові мотиви казок вихлюпуються назовні).
Про жіноче божевілля (коли у твоєї мами щонайменш біполярний розлад, і якось з цим треба жити).
Про жіночу соціалізацію (коли ти _дуже дивна маленька дівчинка_ і насмілюєшся дорослішати).
Про жіночий булінг (коли в католицькій дівочій школі твоя найкраща подруга, здається, є лесбійкою).
Про жіночі почуття. Жіночі сподівання. Жіночий досвід. Жіночі страждання і фурій, готових до помсти
(“Потом появилась Руслана. Страдания женщин гнали ее с места на место, вынуждая странствовать по всему свету. Чувства незнакомых людей рыболовными крючками цеплялись за ее губы, и те навсегда окрасились в черный цвет запекшейся крови. И вот однажды, под покровом особенно темной ночи, она проскользнула в дом семьи Уайльд. Руслана почуяла тревогу за маму Уайльд, которая уже тогда устала от сражений, ежедневно бушевавших на поле битвы в ее собственной голове”).

Дивна, страшна, тоскна й прекрасна казка про дівчинку, яка навчилася жити із тим, що бачить незриме. А реальність цього незримого – штука така… Некритично важлива. Все одне найстрашніше ми носимо з собою, збираючи ці крихти на кожному кроці, що глибше заводить у хащі життя.

Якщо мій відгук створює враження, що суто дівочий янг-адалт, – то воно помилкове. Ні, на відміну від “Дівчини в потягу” тут є певне загравання із “загальнолюдською” проблематикою. Але, по-перше (і це головне) там така хтонь виповзає, що де вона лише ховалася! По-друге, в книжці чимало чоловічих персонажів. Майже всі вони – суто позитивні. Хороші такі люди, приємні. Тільки на сюжет впливають… некритично. Ні, тут є люблячий батько, брат-захисник, прекрасний принц (справді прекрасний!), готовий допомогти своїй принцесі. Але в цілому це жіноча історія про жіночу соціалізацію через конфлікт між тими таки жінками.

Ну й по-третє… Такі речі в тексті випадково не з’являються 🙂

Изола наклонилась, чтобы погладить длинные черные волосы фурии. Она знала, почему Руслана так ценит Цветочка и ее сестер – крохотных созданий, происходящих из однополой женской расы, которым никогда не приходилось бояться смерти от рук своих мужчин.

Трохи несподівано для підліткового фентезі, але таке воно вже є. Саме тому мені настільки цікаво спостерігати за розвитком масової літератури просто зараз – коли жінки-авторки тараном виносять “своє дівоче” за межі офіційно прилаштованих до цього жанрів. Щось змінюється у нас на очах. І я не буду плакати за давніми добрими часами, з маскулінним “царем гори” у кожному другому фентезійному романі (тисячі їх) чи з трилерами, де найкращий вихід для зґвалтованої дівчини – це самогубство (див. творчість Чейза). Нєнєнє, давайте вже по-іншому. По-нашому.

Advertisements

One thought on “Про-жіноча жанрова література. Пола Гоукінз та Елліс Нір

  1. Пінгбек: Короткі нотатки про GoodReads Choice Award 2015 | vaenn

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s