Білкотерапія

Через страшенну спеку (так, мої фейсбук-друзі вже в курсі, що 40-градусну межу Запоріжжя вже тойво) усі ці два тижні я просиділа вдома, переважно вибігаючи лиш в поліклініку, крамницю та до бабуні. Але ми з Мєлкім все ж знаходили в собі сили, аби “сходити на Єнота” та пошукати пригод у парку.

Власне у найбільшому парку ЗП ми шукали не пригод. А білок. Чи могла така гризуноманка, як я, оминути увагою найкавайнішу ініціативу міської влади?

stand

(фотки трохи збільшуються)

З цією ідеєю в місті бігали, як з тою торбою, вже давно, ну й нарешті вийшло – війна війною, а уняня за розкладом. Хоча в тутешніх степах білки – не дуже часті гості, в Дубовці їм, принаймні, буде, що їсти.

Пошук білок в картинках – під катом.

Досі головною живою принадою місцевого ЦПКіВ було птаство.

Качки:

ducks

та лебеді:

swan1

З останніми регулярно щось трапляється (мої казали,що нещодавно одне якийсь собака вбив), але людям вони подобаються, ну й лебеді вже звикли з цього отримувати зиск.

Місця для поклоніння розписані )

swan2

Але друзі в пір’ях – то таке, ми шукали друзі в хутрі.

Спочатку знайшли отаких:

degu

Це дегу – далекі родичі нашої Гуськи, їх ще земляними білками іноді звуть. Страшенно стрибучі звіри, а ту бідолашну гілку воно гризло із правдешнім бобрячим завзяттям. “Do want!”, – подумала я, але швидко згадала, що зараз я фанатію за їжачками. Ну й зраджувати білок не годиться, пішли далі.

Знайшли. Білки зараз працюють головним атракціоном парку, бо поки що залишаються у вольєрі. Вольєр загалом нічогенький: місце для пострибати, багатоповерхові “тренажери”, годівнички, будиночки нагорі. Але, як не крути, цим нарваним істотам треба більше місця. І гасають вони так, що важко оком спіймати (без жартів – починає голова крутитися), а напівмильний фотик навіть у спортивному режимі видає купу гарненьких хвостів у розфокусі. Для родинного використання воно няшне, але показувати соромно. Но от хіба що двійко кадрів, на яких хоча б не треба робити позначку “Тут була білка”.

sq-1

Це дивне створіння тупо стрибало на місці із енергією, з якою наша тварина жує гратки, а піщанки – роблять підкопи у кутках кліток. Абсолютно безглузде заняття, але білці подобається.

Воно ж іноді зупиняється з’їсти яблучко (кадр фіговий, але єдиний, коли вдалося спіймати хрестоматійну позу із дитячих книжок):

sq-2

До речі, чомусь найкраще позувала якраз оця прибацана білка із напівлисим хвостом. Інші чомусь сором’язливіші. Але направду – просто чи то швидші, чи то менш уважні до вимог публіки.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s