і про лялькове, фанатське, серіальне…

Терапевтичне, коротше кажучи. Коли вже справді не хочеться думати про серйозне, тоді іноді виходить щось аж надто несерйозне.

От мене зрештою прорвало. Півдня капаю слиною на категорично не_мій ляльковий формат – бжд. По-перше, вони мене трохи лякають – але тут треба довго формулювати чому (якщо коротко: такі ляльки іноді здаються завчасною репетицією “андроїд-етики”). По-друге – як барбі-філ я чесно не уявляю, що можна робити із 70-сантиметровою лялькою, яка до того ж коштує під штуку баксів. Нам так не жити, таке всяке – але подивитися на фоточки бува цікаво.

А сьогодні на свіженького іпл-мена дивлюся й дивлюся.


Дивлюся й дивлюся і все – з однією думкою:
ИИИ, у вправного майстра з цього хлопа можна було б такого Оберина намалювати!

(впало й вмерло)
А. Так. House-Martell-Fan and proud of it.

(ожило)
Тим не менш, на Педро Паскаля дивитися цікаво. Я таки з тієї скамійки, яка чекала на четвертий сезон заради дорнійців та тієї сцени, що починається із “Princess Elia was my sister”. Хоча сцена з арбалетом – потужний конкурент…

Advertisements

2 thoughts on “і про лялькове, фанатське, серіальне…

    • а дійсно – якось субкультурненько вийшло. чи навіть кроскультурно )))
      злегка виправляюся )
      БЖД – це отакі специфічно гнучкі і – як на мене – надто людиноподібні (навіть якщо фентезійний образ) ляльки.

      а все інше стосується “Ігри престолів” ) причому на межі спойлерів, якщо міряти серіалом, а не книжками )

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s