і знову про читання

Двійко місяців поспіль ловила собе на думці: серед читаного чомусь стає незвично багато фантастики. Ну й фентезі, але я його останніми роками читала більше, аніж сайфай. Гммм, подумала я, а, може, зробити собі як у щасливі підліткові часи: сезон незамутньонного жанрового читання?

А чом би й ні. Тож щонайменш на січень (а ймовірніше – до кінця зими) я запустила свій власний флешмоб. Читаю лише фантастику, фентезі, може, містику Кінг-формату, але це вже не факт. Цікаво, як воно буде, бо послідовно непослідовні списки to-read для мене – комфортна норма. А тут таке призабуте “обмеження”.

Та я, власне, про що. Очі розбіглися, стільки всього, а за що хапатися – незрозуміло. Поки що встигла освоїти “Вор времени” (але ж Пратчетт – то безпрограшний варіант) та – зненацька! – “Свидание с Рамой”. І ніби є, з чого вибрати, але все ж…

Друзі, а порадьте мені книжок під ці жанрові обмеження, га? Смакові нє-нє-нє! в мене мінімальні: не дуже хочеться космоопери, бо я якраз встрягла у бараярський цикл, а ще з минулого літа обіцяю собі прочитати “Падение Гипериона”. То ця ніша закрита. А ще погано жується традиційна та/або попаданська фентезятина. Фентезятина оригінальна чи (NB) більш-менш брутальна (ну, знаєте, Сапек, Мартін, “Чорний загін”) – радо вітається.

Що ще… Як вже якось казала – щиро люблю урбан-фентезі. Можна навіть про вампірів (аби не про самісіньких перевертнів, хіба що східних), але найкраще – про фейрі-ши. Не цураюся янг-адалту, якщо там підліткове кохання – не головна тема. Люблю мандрівні сюжети, переспівані казки (що цинічніше, то краще). Історичні екскурси, далекі подорожі. Політику, геополітику і багато-багато-багато інтриг (так, словосполучення “професійна деформація” я вже чула). Вікторіанську епоху та стьоб над вікторіанством, відповідно, купу дотичних -панків. Нещодавно, читаючи “Заводную” Бачігалупі, нарешті зрозуміла, що біопанк – теж може бути цікавезним напрямом. Фух. Що ще? Екзотика – тобто хоча б не стандартні США, Британія, Канада? Постапокаліптика? Класнична нечитана фантастика? Та багато всього, якби ж тільки знаття, що ж варте уваги!

То порадите? Будь лаааааааска!

ЗІ: не_формальне проходження тесту Бехдель, чи, коротше кажучи, наявність немеблевих та нешаблонних жіночих персонажів – окремий товстий плюс…

ЗЗІ: Олю, Селіна це не стосується. Я про нього пам’ятаю )))

Advertisements

9 thoughts on “і знову про читання

    • оу, дякую ) у Харрісон я добряче підчитала цикл про Рейчел Морган (8 книжок, здається, аж потім вирішила відпочити), то її знаю. а про Браста вперше чую, та звучить прикольно

      Подобається

      • ну от у Харрісон ще книжки три війшли : )
        а Браст няшний! у нього як і у харрісон в середньому виходить одна книжка на рік. нажаль, парою фраз серію про талтоша не описати.

        Подобається

  1. Між іншим, тим часом я взявся вже за Чорний загін-9 і замислився, чи не придбати читалку – звісно, планшет для читання це краще, ніж комп’ютер, але не ідеально.

    Подобається

    • ого які темпи! :Р вот, что с людямииииииииии роблять новорічні канікули )
      а далі що? “металевий” цикл?

      зі: читалка – набагато краща за планшет з точки зору комфортності тривалого читання. знаю-знаю, є люди для яких “ааааа, екран не світиться” – то трагедія, але чорнила – наш вибір!

      Подобається

  2. Патрік Ротфусс “Ім’я вітру” (і ще 2 частини Страхи мудреца. Книга 1 і Книга 2) – Третя книга ще не дописана. Чтиво настільки захоплююче, що до кінця прочитання з’являється дикий сум і бажанняґ прибити Ротфуса за те, що так помало пише;
    Генрі Лайон Олді “Циклоп” (2 книги);
    Джон Коннолі “Книга втрачених речей” (ось тут те, що ви просили “мандрівні сюжети, переспівані казки (що цинічніше, то краще)” – цинізму багато );
    Генрі Лайон Олді “Пісні Петера Сьлядека” (ще +1 до мандрівних сюжетів і казок, але без цинізму);
    Ренсом Рігс “Дім дивних дітей” (доволі моторошне, не так фентезі як якась викривлена реальність, але ні… все ж фентезі);
    Наталка Щерба “Бути відьмою” (3 книги, янг-ад’юльт, але веселе, і прив’язане до української міфології, карпатських гір, мольфарів, що цікаво.);
    Карен Марі Морнінг “Лихорадка/Fever” (уся серія – 5 книг. З урбан-фентезі порекомендувала б цю штуку. Тут багато фейрі. Аж забагато на квадратний метр. А ще всяких цілком нових неіснуючих фентезійних істот);
    Марія Семенова “Вовкодав” і “Валькірія” (на любителя, якщо сприймаєте слов’янське фентезі);
    Кассандра Клер Орудия Смерти / The Mortal Instruments (поки що 5 книг, буде іще шоста. Міське фентезі. Чи є вампіри – не пригадую, давно читала);
    Вальтер Моерс “Город Мечтающих Книг” (фентезі для книжкових черв’ячків. Багато, багато літератури, відсилок до різних авторів в різні епохи, головний герой – динозавр);
    Райчел Мид “Академія вампірів” (6 книг, юнацьке фентезі, багато різномастих вампірів, цікаве, затягуюче. Небанальне, бо викликає бажання іноді до нього повернутися);

    Подобається

    • о! Олдєй знаю добре, читала багато чого (включаючи “Пісні”), Семенову читала, інші – звучать цікаво )
      дуже дякую за нагадування про Ротфусса та Коннолі – схоже, якраз те що треба найближчим часом. і за екскурс у янг-адалт – я його читаю під настрій, небагато і вибірково, але коли виникає потреба таки _вибирати_ – буває важкенько.
      а Морнінг – це ж “секс’ельфи”, правильно? ) багато про них чула, притримую до якоїсь екзистенційної кризи )))

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s