і про залежність…

сьогодні тридцять дев’ятий день, як я не купую книжок…
хто читає мій твіттер – міг бачити: підписалася я на два місяці
власне місяц минув легко та невимушено. а зараз – відчуваю – крутить, ламає, чогось не вистачає… такий собі абстинентний синдром )
і шо цікаво – мені є, що читати. і не у флібусті справа. дофіга паперових книжок, що купувалися раніше. плюс книгообіг. він, може, дерева не врятує, але людство в моїй особі – цілком.
та все одне. сумно дивлюся на схуднення стосів книжок до прочитання. моніторю видавничі новинки. слідкую за оновленнями на інтернет-книгарнях…

і думаю: шо ж я таке хворе?
мабуть, коріння проблеми традиційне – важке дитинство, дерев’яні іграшки… ну власне. значний період мого активного дитячого читання припав на початок-середину дев’яностих. у Палані рятувала бібліотека. але певний час (десь з кінця 1993 і до середини 1996 – це вже Запоріжжя) – свого роду втрачені роки, коли я раз за разом перечитувала все, що є в домі… (відтоді перечитувати я, на відміну від традициіоналіста Мєлкого, не люблю. і вже років зо вісім-десять того не роблю).. а кожна нова книжка була подарунком долі (чи просто – подарунком) та приводом для кількаденного чи навіть кількатижневого щастя…

потім ситуація трішки змінилася. ми переїхали та оселилися десь у півгодини ходу від обласної дитячої бібліотеки. це було класно. але! згодом у північних сусідів почало відроджуватися книговидання. а на шляху від дому до школи (ну, й назад) стояв кіоск з свіжовидрукованою продукцією… з грошима все ще було не дуже… книжки купивалися не так вже й часто як хотілося… хоча частіше, ніж раніше… сум щодо власної купівельної спроможності зростав…

за двійко років розклади помінялися. з одного боку, ми з мамою чогось перейшли на читання переважно дешевеньких любовних романчиків… а ще за якийсь час я вступила до універу, де протягом чотирьох років вірними друзями студентів були дооовгі списки програмної літератури. до того ж чи то у 2001, чи то у 2002 в ЗП відкрилася Буква… та й там купувалася знову ж таки, програмна класика, яка пройшла повз мене у дитинстві…

наступний етап стартував десь у 2004… спочатку більш-менш пристойні гроші з’явилися в сім’ї… потім заробляти почала вже я… з’явилася можливість купувати хоча б найцікавіші книжки
а з переїздом до столиці моє книжкове щастя стрибнуло на новий рівень. набагато більший вибір книжок. ну, й зрозуміло, прибуток… тоді книжки почали купуватися дрібним та не дуже гуртом. і якщо до якогось часу художні я ще долала, то гуманітартиска купувалася за принципом _мабуть_книжка_цікавезна_ та вантажилася на полиці без читання (хоча до льошки в цьому сенсі мені ой як далеко! він тут досяг певної віртуозності)… ну, а після того, як у сезоні весна-літо-2009 до нас прийшли “п’ятнашки”, дах покинув мене остаточно… я шопоголік. я знаю

а все чому? а все тому, що дитина, якою я колись була, банально не мала вибору… і зараз організм потребує компенсації. більше книжок – гарних і різних. і щоб вони завжди були поряд!

але ж не думаю, що я одна така, правда ж?

Advertisements

2 thoughts on “і про залежність…

  1. Я не так багато читаю, як ти. далеко не так багато… але мені теж гріє серце, коли бачу в себе на поличках нові цікаві книжки, які я ще не читала. відчуваю потребу в такому резерві. щоб коли за читання беруся, знайшлося щось під настрій.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s